вівторок, 02.03.2010
ВИСПАСИАН
Кадато на районе у макаронников рулил пахан Виспасиан. Хрен его знаит, чо за кликуха, но гинерал бригадный был ничо так. Бабла у ниго было шо у кошки малака, а тратить лавандос на телок и все дела хотелось – аж бежал. Вопщем, он тада сказал сваим пацанам: «Чуваки, будем брать бабки с мужиков за по-малинькому» – короче, «мочевые». Другие бригадные падняли галдёж, ржачно было с этих бабок. А сынку пахана ваще неприятно стало– он пришол к папаше и базар завёл, мол: «Батяня – все ржут-нимагут, перестань бабки за по-малинькому брать, пусть ссут за так». Виспасиан не будь дурак взял пачку капусты и тык нею сынку под нос. «Нюхай, говорит, сына деньги. Нюхай, сына, – деньги не пахнут! (Записано со слов дважды осужденного Виктора Ф.)
ЖУРНАЛИСИТКИ
Мудрость времени в доступной уличной форме плюс банальная эрудиция одессита – и связь фразы «деньги не пахнут» с современной ситуацией в одесской журналистике становится очевидной. Удивить такой констатацией факта давно никого нельзя (особенно честного Журналиста), однако иногда некоторые Авторы пытаются вырваться из злополучного и заколдованного круга «кто девушку кормит – тот ее и танцует». Некуда правды деть, автор этой статьи тоже получает за свою работу деньги – это несомненно лучше, чем за работу денег не получать. Более того, еще лучше, если журналист получает за свою работу большие деньги – ведь тогда он ответственнее относится к своей профессии и вообще растёт не только материальное его благосостояние, но и качество работ. Однако…
Однако направление движения одесской журналистики и «одесских журналИСТиков» оказалось в определенный момент иным. В поисках хлеба насущного эти эпические сказители нашего времени стали кочевать из одного издания в другое, от «спонсора» к его «идеологическому противнику» и наоборот. Всё бы ничего, да вот при таких перекочёвках «журналИСТики» чёрное начинают называть белым – вопреки своим предыдущим высказываниям, а красное – серо-буро-пошкрябаным. При этом «журналИСТики» используют демагогическую риторику и вовсю пытаются убедить своих читателей-слушателей-зрителей в своей честности. Частенько это происходит в такой форме: «Одесситы! Америка заметает следы! Объединяйтесь против коричневой чумы! Мы сегодня говорим правду! Верьте нам!» В общем, делая вывод из подобных текстов, журналИСТики превратились в недоброкачественных проповедников, а их аудитория – в членов тоталитарной секты. Почему так произошло? Может быть потому, что часть журналИСТиков не имеет никакого образования,
а остальные – напротив, высокообразованные интеллектуалы. Сколь образованные, столько и «принципиальные». Приведём несколько примеров для лучшего восприятия.
Объект №1 «Игорь по кличке Митёк»
 АНАЛИЗ: Игорь по образованию историк. Увлекается спортивно-историческими реконструкциями, выступает в поединках под боевым именем Шамиль. Неоднократный чемпион всевозможных соревнований – по жизни боец. Национальность смутно различаема. Некоторые считают его болгарином, другие – осетином, третьи – убирают из его фамилии букву «И» и воображают его русским до мозга костей. Начинал свою журналИСТическую карьеру на региональном (подконтрольном РЕГИОНам) канале «Глас». Вскоре по неизвестным причинам бросает своего покровителя Геннадия Труханова и переходит в стан оппозиции к РЕГИОНам – на канал «АТэВэ». Здесь попадает под влияние брызгающего слюной и прочими испражнениями Журналиста с большой буквы Жэ и с не менее большим самомнением. Принимает образ «радикального борца» с проамериканской (тогда – оранжевой) украинской властью. Все бы ничего, но ходят слухи, что Игорь выбирал себе новое место работы отнюдь не по идеологическим соображениям. Просто иномарки под окнами нового «спонсора» были покруче. Получая большие гонорары, он видимо внутри себя всё ещё верил, что ни под чью дудку не танцует – мол, вы платите деньги, а я буду делать все по совести. Деньги то ведь не пахнут, главное, чтоб по совести. И вот Игорь по совести стал заниматься журналИСТской работой – бросал ботинками в людей, привлекал своей мускулистой небритостью на сторону оппозиции представительниц слабого пола. Что и когда пошло не так– загадка. Но в апреле прошлого года Игорь ушел с бутафорского поста директора канала «АТэВэ», затем дистанцировался от своего тёзки – рулевого «СОЮЗа», пока тихо и без пыли не оказался в дамках у «нового лидера попозиции» – молодого и перспективного носителя неправильных георгиевских ленточек (скорее, все же в фаворитах – Игорь не позволил бы себе ходить у кого-то в дамках – он сам кого хочешь нагнет – примечание Редакции).ДИАГНОЗ: Игорь просто зарабатывает деньги. Когда пахнет жаренным или большими деньгами – он вовремя своего спонсора предает. Пардон – «предвидит».
Объект №2 «Александр по кличке Васёк»
 АНАЛИЗ: Пока что Александр – менее известная фигура, чем его товарищ Игорь. Просто внутренние принципы Александра не позволяют ему бросаться ботинками. Но вот небритостью он тоже может похвастаться – как и увлечением спортивно-историческим фехтованием. По образованию – историк. Защитил кандидатскую диссертацию по археологии. В общем, был шикарным женихом, пока не женился. Глубокие познания из истории и археологии черняховской культуры (2-5 века нашей эры) позволили ему стать на наших глазах политическим обозревателем. Он не называет себя журналистом – айкью не позволяет. Православный (это тоже плюс), по убеждениям – консерватор. Стоит на идеологической платформе обновленного российского империализма, что не мешает выступать от имени демократической общественности. Все выше перечисленное, казалось бы, картины не портит. Если б не одно «НО». В 2004-2005 году – волонтер общественной организации ПОРА (напомним – ПОРА выступила против режима Кучмы и стала локомотивом «Оранжевой революции»)… Можете не сомневаться – это не газетная утка. Куча свидетелей. Да и сам он не будет отрицать – спросите, он честный. Какова же была его роль в событиях пятилетней давности? Александр стал автором серии разоблачающих тогдашнюю РЕГИОНальную власть аналитических статей. ДИАГНОЗ: Александр честен. Он честно работал на ПОРУ, потом – на РОДЫНУ, и при этом честно оставался убежденным монархистом и профессиональным археологическим обозревателем. Простите, политическим оборзевателем. Извините, просто «честным человеком».Объект №3 «Олег по кличке Костик»
 АНАЛИЗ: На данный момент Олег – самый публичный из анализируемых журналИСТиков. Он широко известен своими скандальными материалами, изобличающими преступления городской власти против человечества. Олегу все удается – и копаться в мусоре, и делать умопомрачительные заявления, и рассматривать в свой чудо-телескоп все мельчайшие подробности городской жизни. По профессии Олег – кто бы вы подумали? Историк. Кандидатскую диссертацию не дописывал – стал профессианальным «Акулом пера». Роботоспособен. Прекрасно переносит жару и холод, довольствуется малым. Иногда заносчив (бурлят в крови голубые дворянские гены). По взглядам – марксист, а точнее – сталинист. Свои предпочтения стыдливо маскирует демократической риторикой. Принципиален. Послужной список Олега просто впечатляет. Два года – сотрудник, а затем и редактор телеканала «КРУГ» (находится в сфере влияния городского головы Эдуарда Гурвица). Да-да, именно на «КРУГе» наш журналИСТик начинал. Ученик Дмитрия Бакаева. По профессиональным причинам Олег оказался под прицелом марковских боевиков – они убедительно просили его прекратить «лить грязь» на «высокодостойного Марадону». В некий условный момент ИКС, неудовлетворенный оплатой своего труда на коммунальном предприятии «КРУГ» благополучно переселился вместе со значительной частью сотрудников канала в студию ТРК «ГЛАС» (напомним – подконтрольна РЕГИОНам). Туда-сюда – по неким неизвестным причинам из лагеря Геннадия Труханова перекочевал в концентрационный лагерь Игоря Маркова (того самого «высокодостойного Мародоны»). ДИАГНОЗ: Неизлечимый кочевник. «Рыба ищет, где глубже, а Олег – где больше платят». При этом всегда остается клинически принципиальным и справедливым.
Вместо заключения
 Общий вывод после близкого знакомства с историей великих миграций журналИСТиков в природе довольно прост. Прав был император Веспасиан: «деньги не пахнут». Прав был герой фильма «Гараж»: «Вовремя предать – это не предать, это предвидеть». Правы и те, которые считают, что «Рыба ищет где глубже, а журналист – где лучше платят». Но еще более правы другие. Они то знают: «Кто девушку кормит, то ее и танцует». Так что, дорогие ЖУРНАЛИСТЫ, извините за цинизм, НО: засуньте свои честность, профессионализм, небритость и прочие достоинства так глубоко, чтобы оттуда, из глубины глубин, не могла докричать до вас ваша совесть.В странах развитой демократии существует такое правило - политик может продаться, но только один раз и очень дорого. Имеется ввиду, что связав себя раз с какой-нибудь идеологией за очень большие деньги, такой политик не может изменить своей позиции - ему просто больше никто не будет верить. Ведь не зря еще в глубоком средневековье уважающие себя повелители первыми казнили перебежчиков и предателей, а не честных и принципиальных врагов - ведь раз перебежчики один раз предали своих хозяев - то сделают это еще не раз. Внимательный читатель обратит наше внимание на то, что журналист - профессия, а не элемент феодальной структуры общества, в которой личная привязанность к "хозяину" превыше всего на свете - ведь с руки хозяина вассал ест, пьет и прочие блага получает.
Конечно, сейчас на календаре не средневековье. Но зачем тогда использовать феодальную риторику в борьбе за власть? Зачем провозглашать анафемы с телевизионных амвонов? Зачем говорить об исключительности и безальтернативности исторического выбора? Феодализм сидит в крови журналИСТиков, как вирус. Он поражает их умы, приводит во взбудораженное состояние их члены, бросает их на колени перед сюзеренами и заставляет посматривать как волк в лес в сторону более могущественного феодала. Он диктует им черно-белое восприятие мира, сужает их мировоззрение до уровня глупого нигилизма по формуле "баба Яга против". Этот феодальный вирус они пытаются прищепить жителям города, который по сути никогда не знал классического феодализма.
Если позволите, напоследок позволю себе сделать смелый прогноз. Относительно возможных вариантов "светлого будущего" журналИСТиков. Они, без сомнения, в ближайшее время будут продолжать творческие поиски. Олег скорее всего вернется в стан РЕГИОНалов - уж больно амбициозен и перспективен, а Марков явно не может обеспечить ему дальнейший "рост". Игорь попытается продвинуть темную лошадку (сына депутата Костусева) на выборах в мэры, но по дороге может присоединиться к более перспективному проекту за более ощутимые средства. Александр будет продолжать дрейф в сторону "неоимпериализма с человеческим лицом", пока не окажется востребованным за пределами Украины. При этом все трое останутся убежденными сталинистом, ботинкометателем и монархистом.
Раз начинался материал с античного анекдота, продолжался анекдотами современными, то закончим его средневековой молитвой, переиначенной на наш лад. Когда-то викинги так часто нападали на северо-французские города, что в церквях молебны завершали словами "Боже, спаси нас от чумы и от жестокости норманнов". Ну что ж, "Боже, избавь нас от мусорной войны и от непостоянства журналИСТиков"!
Владимир МУСЯК
Студент исторического факультета ОНУ им. Мечникова, журналист
понеділок, 15.02.2010
Керівник знятої з реєстрації Мін"юстом партії "Родина", одеський олігарх Ігор Марков не любить одеську футбольну команду "Чорноморець" - натомість вболіває за "Динамо-Київ". Такий висновок можна зробити з телесюжету, показаному в ефірі телеканалі "АТВ", власником якого є Ігор Марков, - передає кореспондент "Мегафону". Сюжет був присвячений святкуванню Масляної в Одесі, зокрема, йшлося про те, як Ігор Марков, разом з депутатом Верховної Ради Олексієм Костусевим завітали "на млинці" до однієї з одеських родин. Ігор марков "засвітився" перед телекамерами одягнений в зимову куртку з символікою ФК "Динамо-Київ". Нагадаємо, для прихильників та ультрас-фанатів ФК "Чорноморець", як і для більшості одеситів, що цікавляться футболом - ФК "Динамо-Київ" є однією найнедружніших (простіше кажучи, ворожих) команд. Наразі невідомо, яку ідею одеситам хотів донести Ігор Марков, одягнувши на себе "динамівську" куртку.
четвер, 11.02.2010
Фактично, це вибачення зводиться до банального: "Дядя, прости засранца", "Это все не мы - это все они!" та "Невиноватая я! Он сам пришьол!": ОПРОВЕРЖЕНИЕЧетверг, 11.02.2010 16:00:30 Уважаемые читатели! В материале «Антикоррупционный комитет решил перед выборами проверить деятельность Гурвица», который вышел в среду, 10 февраля, была опубликована следующая информация: «Одесская общественная организация «Антикоррупционный комитет» начинает общественное расследование деятельности Эдуарда Гурвица на посту Одесского городского головы и работы его ближайшего окружения. Поводом для начала расследования послужили многочисленные обращения одесситов, а также известных общественных и политических деятелей, которые «не намерены больше терпеть произвол городских властей по отношению к громаде нашего города». Среди основных направлений, которым будет уделяться внимание, названы «одесские склоны - равно - миллионы Кучука, финансовые потоки системы образования, «Парк-Сервис», передел рекламного бизнеса в Одессе». По окончанию расследования его результаты будут доведены до представителей общественности Одессы. Одесситы сами решат за кого голосовать на предстоящих мэрских выборах». Как выяснилось, опубликованные факты полностью не соответствуют действительности, а письмо, послужившее поводом для написания этого материала, оказалось банальной провокацией. В связи с этим редакция журнала ТАЙМЕР приносит извинения Одесской общественной организации «Антикоррупционный комитет» и ее руководителю Олегу Корженко. Від "Нашої Альтернативи": Ну, що, тут власне, скажеш? Марківські "журнаШлюшки" черговий раз голосно пукнули, заодно, обісравшись. Брехня, перекручення фактів, напівправда як була - так і залишається основними життєвими принципами одеської "гоп-позиції".
п'ятниця, 05.02.2010
Як багато цікаво та нового можна для себе відкрити, коли тебе ненароком, занесе на інтернет-сторінки якого-небудь столично-таблоїдного інтернет-сайту, переповненого голими цицьками, стразами, ботексом, гомосеками, скандалами, чутками, інформацією про те, хто з "зірок" де поїв, де, даруйте, посрав, побухав, з ким переспав, та іншою, напрочуд "цікавою та пізнавальною" інформацією "із жізні звьозд". Одним з таких сайтів є "Таблоїд". "Дело было вечером - делать было нечего". Тож, сміливо заходимо на "Таблоїд", в пошуках цицьок, та інших "кошерних" речей. Так воно і є скандали, Вольнова, Брежнева, Повалій, та інший гламур:
Але далі нас, підкравшись непомітно очікує... ні, не песець, а, принаймні, досить дивний сюрприз. Дивимось трошки нижче... і - о! Шо ж ми бачимо? В самому низу гламурно-сісясто-блондинистих заголовків та фоток бачимодо до-болі знайоме обличча "молодого одесского дарованія", "найбільш-популярного та рейтингового кандидата на посаду мера Одеси" (принаймні, так пише його сайт "Думская.нет"), невтомного борця "с насільственной укроінізацієй", бандеровщіной, та просто, достойного сина свого батька Олексія Костусєва - Олексія Гончаренка. Його по-піонерські молоде обличчя, щоправда, якось невдоволено насуплено, але впевнено - дивиться кудись... вправо. Мабуть там - світло в кінці тунелю, комунізм, ну, короче, "светлое будущее". Поряд з головою Гончаренко (мабуть це НЛП-програмування, бо напрошується асоціація - голова Гончаренко - Гончанренко - міський голова) красується спокусливий напис "Какое образование у Гончаренко?".
Натискаємо на банер, очікуючи яких-небудь гламурно-скандальних подробиць з життя маленького А-а (як полюбляє називати пана Гончаренка одеська журналістка Людмила Чекова). Але - облом... Банер веде, всього на-всього на персональний сайт пана Гончаренка, де, в свою чергу, пропонують ознайомитися з його куценькою біографією...
Людина, не особливо знайома з методами розкрутки сайтів, та іншими інтернет-примочками - просто в паде у ступор: "Что бы это значило?". Людина, хоч трохи знайома з вищепереліченим зрозуміє - пан Олексій Гончаренко старший, таким нехитрим способом, як платне розміщення банерів на популярних сайтах намагається розкрутити свій власний сайт. Тут, лише постає питання - чи багато х відвідувачів "таблоїду" (а їх щодня декілька десятків тисяч) знає - хто такий Олексій Гончаренко. І чи цікаво буде потенційним шукачам столичного гламуру дізнатися - яку ж, все-таки, освіту має Альоша-молодший... Втім, як кажуть, для розкрутки сайту (якшо є зайве бабло) всі способи є прийнятними. Ми, в свою чергу, допоможемо безплатною підазкою пану Гончаренку - є, ще одни, досить ефективний спозбільшення кількості відвідувачів сайту. І так, записуйте, Олексій Олексійович: Для цього треба серед іншої інформації, розміщеної на сторінках вашого сайту виділити певне місце, та заповнити його приблизно ось таким от нехитрим текстом, та відповідними тегами: "порно хентaй гaлерея девочка секс xxx фото и видео скачать порно ролик шлюха кончает порно фото гaлереи пожилых женщин смотреть лесбиянки порно мужчины в чулках онлайн секс фото шлюхи сызрани Онлайн порно много спермы посмотреть секс пьяные девки Жеское порно галерея Сладко трахнули девушку в колготах порно минет видео порно с бритни спирс качать порно без смс миньет видео........."
Після того, як ви заповните ваш сайт таким текстом, кількість його відвідувачів має суттєво зрости. Тож, удачі Вам, пане Гончаренко у подальшій розкрутці власного сайту.
четвер, 04.02.2010
Від "Нашої Альтернативи": Нагадаємо, т. зв. "Лісові брати" - загальна назва представників антирадянського підпілля, що діяло у країнах Прибалтики, борячись проти радянської окупації, розпочатої за Пактом Молотова-Ріббентропа. Цей рух налічував порядку 170 тисяч вояків, з них 50 тисяч загинуло або пропали без вісті. В сучасній історіографії Литви, Латвії та Естонії цей рух характеризується як національно-визвольний, у радянській та сучасній російській — як профашистський. Аналогічний рух опору в цей період існував також на Західній Україні (УПА), Західній Білорусі (БКА), Польщі та Румунії. У Литві партизанських опір був найсильнішим серед країн Прибалтики, окремі регіони контролювалися повстанцями до 1949 року. Уникаючи прямих сутичок з червоноармійцями та військами НКВС, литовські партизани ефективно боролися методом саботажу, засідок та вбивств окремих комуністичних діячів. Керівником лісових братів в Литві був Йонас Жямайтіс (1909-1953), ім'ям якого з 1998 року названа військова школа у Каунасі.
субота, 30.01.2010
29-го січня близько 150-ти осіб пройшлися центральними вулицями Одеси, тримаючи в руках запалені свічки. Так представники одеських націоналістичних рухів відзначили День Героїв Крут, - передає кореспондент "Мегафону".
Наступного ж дня - 30 січня, декілька педиків з "Колоколу" та інтернет-задротів з "Дозору" мали на меті спалити "опудало Бандери" на вічному вогні Алеї Алави (фетешисти, мать їх так). Проте, група одеських патріотів швидкого реагування вирішила покарати путінських сраколизів, розбивши об їх мордяки курячі яйця (аж бризки летіли) та навалявши їм жосткіх люлей. Акція одеських націоналістів набула широкого розголосу - сюжет про бійку на алеї слави у випуску новин о 19.30 на телеканалі "1+1" був найпершим.
Активіст "Дозору" - нелегальний мігрант, громадянин Росії Дмитро Кокшаров (чи шось подібне), виваляний патріотами в снігу.
Він-же. З слідом від розбитого яйця на бошці жаліється телеканалу "Акамедія" на своє нікчемне життя.
понеділок, 25.01.2010
п'ятниця, 22.01.2010
Від "Нашої Альтернативи". Українські патріоти вже давно чекали від Президетна, поки він, нарешті, зважиться на цей історичний крок. Проте, на нашу думку, оголосити Провідника ОУН Степана Бандеру Героєм України Ющенку слід було вже давно. Зробити це потрібно було у перші ж дні, після інагурації Віктора Ющенка - ще п"ять років тому. Можливо, тоді усе було б по-іншому. На-жаль, Віктор Ющенко, лише зараз, у останні дні свого президентства, все ж усвідомив свою історичну роль у формуванні держави. Можливо, зрозумів, що йому вже "нічого втрачати", а можливо, і навпаки, присвоїв звання Героя України Степану Бандері, саме після того, коли дізнався, що точно не потрапляє до 2-го туру, щоб Президента не звинуватили у "піарі" на святому, для кожного патріота імені, щоб опоненти не заявили, що Ющенко намагається "перетягнути на свій бік західноукраїнський електорат". У будь-якому випадку, ми вітаємо рішення Президента, і заявляємо: президентський строк Віктора Ющенка не пройшов для України дарма. Принаймні, два вчинки Ющенка можуть виправдати усі його помилки та прорахунки. Перший - присвоєння звання Героя України Головному Командиру УПА Роману Шухевичу. Другий - присвоєння звання Героя України Провіднику ОУН Степену Бандері. Слава Нації! Смерть ворогам! Одеське УНСО
четвер, 21.01.2010
середа, 20.01.2010
вівторок, 19.01.2010
субота, 16.01.2010
Але варто поглянути на це питання з іншого боку. Уявимо собі, так, на хвилинку, що все описане є чистою правдою, і Кобзон дійсно скористався допоміжними аеродромами Одеси. А відомо, що митний і реєстраційний контроль для громадян інших держав, що прибувають в Україну повітрям на території Одеси є лише в аеротерміналі «Центральний». А зі слів російських журналістів, виходить так, що Кобзон цю формальність оминув. Тут хочеться нагадати факти, яки можуть дуже сильно вдарити по правоохоронній системі нашої держави. Варто зазначити, що Йосип Кобзон – громадянин Росії і Ізраїля має певні проблеми з Міжнародним правом. Так 1996 року Кобзону заборонили в»їз до США через його тісні стосунки з арештованим за федеральними законами Сполучених Штатів главарем російської мафії на прізвисько Япончик. Скандал набув такого розголосу, що доньці співака навіть довелося покинути навчання за Океаном і повернутися в Росію. Газета «The Washington Post» прямо обвинуватила виконавця пісеньки Штірліца в торгівлі зброєю, наркотиками та утриманням будинків розпусти, назвавши Кобзона «Кримінальним авторитетом №1 Росії». Після цього, мотивуючи захистом національних інтересів Кобзона, як ватажка російської Коза-Ностри разом з дружиною було заарештовано в ізраїльському аеропорту Бен-Гуріон. В 2002 році йому, як міжнародному злочинцеві, було відмовлено в наданні концертних майданчиків в Узбекістані, а 2003-го йому, за схожими мотивами офіційно відмовлено в»їзд в Латвію, де Йоська хтів «поспівати» за програмою міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення». В нашій країні Кобзон запам»ятався двома «фішками»: коли з рук свого дружба на Кучми отимав звання «Народний артист України» і в період Помаранчевої Революції, коли співав тупеньку телепісеньку про недопустимість громадянської війни. До-речі, згодом було доведено, що саме в цій пісні політтехнологами противників Помаранчевої революції було використано заборонений у світі прийом 25-го кадру, де портрети лідерів Майдану накладалися на картинки голоду в Африці, техногенних катастроф і т.д..
У зв»язку з вищенаведеним від Ради національної безпеки і оборони, Генеральної прокуратури, Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ вимагаємо: провести розслідування і підтвердити або спростувати факт незаконного перебування на теренах України іноземного громадянина, а за кваліфікацією окремих країн і міжнародного злочинця Кобзона Йосипа Давидовича. Від Державної податкової адміністрації України, ГУ МВС України в Одеській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області, обласної Прокуратури – перевірити декларацію про доходи у начальника Одеського морського торговельного порту Павлюка Миколи Пантелеймоновича. З результатами перевірок просимо ознайомити громадян України через відомчі прес-служби. Одеська обласна організація УНА-УНСО
вівторок, 12.01.2010
На просторах одеського сегменту Інтернет, вже протягом якогось часу існують антинародні, ворожі до України, та й, взагалі, до здорового глузду "ЗМІ". Серед цих помийних ям, як ми вже неодноразово писали, найсмердючішими є сайти "Ревізор" та "Таймер". Там окопалися, прикормлені колишнім "мусорним" магнатом Ігорем Марковим "бумагомарателі", що хаваючи кинуті з барсько столу обглодані кістки, завзято гавкають на всі сторони, та гордо вважають себе "Журналістами", з великої букви "Ж". Вони завзято виконують будь-який "ФАС", "СИДЕТЬ" чи "ЛЕЖАТЬ" свого хазяїна, строчачи примітивні статейки, та сручи в каментах, під своїми ж статейками, реєструючись під кількома ніками одночасно, щоб "создать видимость массовой поддержки". От, скажімо, як тільки їх "кукловоди" уклали договір про співпрацю з Тігіпком, відразу ж, як з рогу достатку (в їх випадку - як з дірявої торби з дустом) посипалися статті та коменти на тему "Який тігіпко масік", "Як усі одесити дрочать на люблять Тігіпко", "Як Тігіпко та Фабрикант викупили з полону наших моряків", тощо. Ясна річ, у "висерах" марківських журнаШлюшок (яким, втім, відзначимо, срати і на партію "Родина", і на Тігіпка разом взятих, аби бабки платили - лизати сраку будуть будь-кому) немає жодного слова правди. Лише впевнене і горде стояння у колінно-ліктьовій позиції перед хазяями. Яскравий приклад - АТВшник, та ревізорщик Олег Константинов. Пару років тому працював на телеканалі "Круг" - завзято співав дифирамби Гурвіцу, та "клейміл позором" АТВ, "Родіну" та Маркова. Зараз, працюючи на "АТВ", "Таймері" та "Ревізорі", з аналогічною завзятістю вилизує одне місце воргу Гурвіцв - Маркову. Тож, всерйоз, марківські "ЗМІ" ніхто з одеситів не сприймає. Хібащо, сотня-друга Гончаренківсько-Костусєвських бабусь, але ж у них інтернету немає. Зазвичай, ці сайти наповнені брехнею, чорним піаром на конкурентів, та іншим гімном, на кшталт передрукованих висерів мудака Олеся Бузини, з ПРнутої газети "Сегодня". Повно на цих сайтах і відвертих "ляпів", неточностей, перекручених фактів, перекрученої прямої мови ньюсмейкерів, тощо. Повертаючись до того-ж-таки Тігіпка - марківські шавки гордо написали, що саме він, "добрий дохтор" Тігіпко заплатив частину викупу піратам за захоплену "Аріану". Проте, як заявив пізніше сам Тігіпко, він узагалі нічого не платив, а лише, разом зі Світланої Самуїлівною завзято піарився на горі людей. А ось, черговий ляп з "Ревізору". Як вам, шановні читачі, такі "новини Одеси" про Донецьк?
Шо тут скажеш? Можна лишень порадити, ревізорщикам: учитесь, учитесь, учитесь, як заповідав великий сифілітик Ульянов-Бланк. Донецьк - це не Одеса - це інше місто! А Україна - не Росія. АТВ - не телеканал, а теле-анал. А ваші сайти - не ЗМІ, а взагалі, якась срань. Учіться, бо у вашого патрона відняли його мусорку, і скоро в нього закінчиться бабло - прийдеться вам шукати нову роботу. А таких тупаків, якими, наразі, ви є - ніяка НОРМАЛЬНА людина на роботу не візьме.
неділя, 10.01.2010
Партія Регіонів на Одещині завжди починає і виграє. Вона упевнено тримає більшість, як в міськраді - так і в облраді. І, саме облрадою, до-речі, керує ставленик людини-легенди пана Клімова, його, так-би мовити, вихованець - молодий, але перспективний банкір, політик-вундеркінд регіонального штибу Микола Скорик. І все це щастя, повагу, та авторитет електорату, футбольні клуби, стадіони, морські схили під забудову та ринок "Привоз" з блек-джеком і шлюхами Партія Регіонів, в Одесі та області, має зовсім, не за рахунок награбованого паном Клімовим народного добра та бабла, як може здатися деяким, несвідомим недоброзичливцям ПР та іншим "вредітелям". В першу чергу, безмежною владою, на теренах Одещини (як полюбляє казати голова Одеської облдержадміністрації Микола Сердюк - колега, друг і соратник Миколи Скорика) Партія Регіонів зобов"язана своїм вірним та незламним послідовникам-борцям, готовим на все, заради месії Януковича. Одним з таких незламних борців за Росію, Путіна та Януковича, переконаною прихильницею Росії-матушки, антагоністкою американського імперіалізму, є символ Одеси, людина, яку знає чи не вся Україна - бабуся Амеріка заметает следи. Ось вже 15 років вона невпинно, в районі залізничного вокзалу проповідує свої геніально-прості ідеї.
"Ребята, объеденяйтеся, Америка замитает следы!", "Берегите Януковича, берегите Путина!", "Без России, Без Путина - пропадем!", "Путина травят антибиотиками!" - що може бути простіше та зрозуміліше, ніж ці, святі для кожного русофіла гасла?! Що може бути ріднішим для прихильників "двуязичія", ненависників "бендєровщіни" та "насільственной украінізациї"? Лише завдяки таким відданим, безкорисливим та відвертим людям як Амеріка заметает следы, на їх ентузіазмі та вірності ідеям Сталіна-Путіна-Януковича зростатиме та міцнішатиме у віках сила та міць най-най-най супер-пупер партії - Партії Регіонів.
Вимагаємо для бабусі-Америки, хоча б посаду голови міської організації ПР. Тим більше, Волошенков там явно засидівся. Ми впевнені, нашу ініціативу підтримає і сам Янукович, адже, як розповіда нам бабуся, Янукович особисто допомагав очолюваній бабусею таємній організації "Совість". На підтвердження наших слів - фото. На них ми бачимо, як бабуся, з допомогою власного красномовства та каліграфічного епістолярства переконала "заблудших овець" - тягнибоківських агітаторів у тому, що Янукович - краще. А чи багатьох тягнибоківців перетягнув на свій бік пан Волошенков?)))
понеділок, 04.01.2010
3-го січня одесити відсвяткували річницю з Дня Народження ідеолога українського національного руху XX століття, голови проводу ОУН Степана Бандери (народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів, нині - Калуський район, Івано-Франківщина). На святкування в Одесі зібралося, близько 60-ти активістів, передає кореспондент "Мегафону". Серед них - представники Одеського обласного осередку Всеукраїнського Братства Воїнів УПА, чимало делегатів з районів області, активісти партій УНА, ВО «Свобода», ветерани УПА, націоналістична молодь. У ході заходу представникам національно-патріотичного руху Одеської області вручили пам'ятні медалі та грамоти.У вступному слові голова одеського осередку Всеукраїнського Братства ОУН-УПА Михайло Перегінук, зокрема, зазначив, що "фігура Степана Бандери є однією з найвеличніших в історії України ХХ століття. "Він вніс великий внесок в боротьбу за незалежність України та розвиток національної ідеї". "Національна ідея - це не те, що нам трактують або брешуть. Національна ідея - це воля українського народу і свобода інших народів", - заявив Михайло Перегінчук. Також, за словами активіста, "ідеї Бандери актуальні і в наші дні, і з його праць чимало могли б почерпнути, сучасні політики". "Є ті, хто хоче бачити українців такими собі "музейними експонатами": ось - музей, ось - вишита сорочка, ось - шаровари, і ти - українець. Якщо ти одягнеш краватку, то ти не українець. Степан Бандера підкреслював, що зберігати традиції, означає поєднувати їх з актуальними державними завданнями". Тобто тут на державу треба дивитися в комплексі: як живе молодь, чи є у неї квартири, чи гідна зарплата, чому люди виїжджають з країни на заробітки, тощо. Ці питання нам як державі ще належить вирішити", - сказав Михайло Перегінчук.
|
Останні замітки
Закладки:
НАШІ ДРУЗІ
ОДЕСЬКА ПРАВИЦЯ
УНА-УНСО в мережі:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||
Журналісти одеського інтернет-видання "Таймер", оббрехали голову громадської організації "Антикорупційний комітет", секретаря громадської ради при Головному управлінні МВС України в Одеській області Олега Корженка, приписавши йому те, чого він ніколи не казав.
Начальник Одеського морського торгового порту (ОМТП) Микола Павлюк розповів про те, як його батько в 50-ті роки відловлював у Литві "лісових братів".
Кампанія «Пам’ятай про Крути!» ініціюється в рамках Молодіжної ініціативи «Героям слава!» для популяризації серед молоді подвигу юнаків, які в січні 1918 року віддали найдорожче – своє життя – захищаючи незалежність України.
Президент України Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України лідерові ОУН Степану Бандері. Про це Ющенко повідомив під час урочистостей, присвячених Дню Соборності України.
19 січня, Сейм Литви без поправок прийняв резолюцію, якою зобов'язав уряд країни офіційно звернутися до Росії як до правонаступниці СССР з вимогою виплатити компенсації сім'ям загиблих і поранених під час січневих подій 1991 року у Вільнюсі.
Як повідомила кореспонденту
В Одесі гримить черговий шкандаль: типу народного Кобзона України і Росії не пустили в Одеський аеротермінал, коли той летів побухати на днюхі у відомого одеського замінника Віагри, тобто того, який «підніме все», а заодно і незмінного господаря Одеського морського торговельного порту, бігморди виборчої компанії корейської грошової одиниці Вони Миколи Павлюка. Кацапські ЗМІ, що мабуть ще не протверезіли від новорічно-різдвяних свят, поспішили вибухнути сенсацією, начебто заборону на посадку в Одеському аеропорту дав особисто Едуард Гурвіц, і Кобзону довелося «сідати» на аеродромі «Шкільний». Будь-який одесит почувши цю аліповато-фофудьєносну маячню мабуть довго реготів, оскільки за весь час свого існування аеропорт «Шкільний» не мав власної злітно-посадкової смуги, а користується трасою саме центрального аеропорту Одеси. Яким чином вдалося москальським асам-пілотам посадити літак на майданчики для гелікоптерів – мабуть дізнаватимемося з Книги рекордів Гіннеса. Могли про це дізнатися і т.з. журналісти з Білокам»яної. Для цього, навіть, не потрібно летіти в Одесу. Достатньо відкрити Google Earth і подивитися аерофотознімки системи Одеських аеродромів, при цьому, бажано не перевищувати в крові максимально-допустимий вміст алкоголю.
І хоча бабусі Амеріка заметает следы "дихає в потилицю" молодша, активніша та успішніша конкурентка - одеська двірничка, заодно - представник кандидата в президенти Віктора Януковича Ніна Кочановська - проте, "Амеріка" для нас завжди буде кращою!!! Тому ми, закликаємо прихильників Віктора Януковича вимагати від керівництва обласного осередку Партії Регіонів терміново виділити посаду для бабусі-Америки. Ми нічого не маємо проти Ніни Кочановської, але її внесок у пропоганду ідей Сталіна-Путіна-Януковича не йде ні в яке порівняння з внеском бабусі-Америки.
