НАША АЛЬТЕРНАТИВА

В Одессе состоялся марш в честь Дня Героев Крут, - передает корреспондент 048.ua. Около двухсот представителей партий ВО «Свобода», УНА, общественного движения РНВУ собрались возле памятника Шевченко. Выстроившись в колонну, участники марша прошли по центральным улицам Одессы к памятной табличке Ивана и Юрия Лип на ул. Пастера, где возложии цветы.

Затем, возле здания центрального корпуса Одесского национального университета им. Мечникова состоялся митинг.

Участники акции скандировали лозунги «Наша земля — наші Герої!», «Слава Нації — смерть ворогам!», «Пам”ятатй про Крути», «Україні — волю, українцям зброю», «Україні — українську владу» и пр.

Не обошлось без провокаций. На ул. Пушкинской на марширующих набросилась широко известная в узких кругах активистка Партии регионов, дворник Нина Кочановская с несколькими активистами организации «Евреи против Гурвица». Она пыталась перекрыть маршу дорогу, а также вырвать из рук активистов транспарант, однако была остановлена и оттянута работниками правоохранительных органов.

Отметим, никаких официальных мероприятий, с участием представителей местной власти в Одессе не проводилось. Тем временем, в Киеве Премьер-министр Николай Азаров почтил память героев Крут возложением цветов и венков к памятному знаку у Аскольдовой могилы.

Виявляється, деякі одеські представниці другої найдавнішої професії, котрі, до того ж, славляться своєю антиукраїнською позицією, не можуть знайти собі другу половинку вдома, тож їм доводиться шукати амурних пригод за кордоном.

Ось наприклад, живе в Одесі така собі жіночка Ірина Долматова. Приїхала до Одеси, за чутками, десь з-під Мурманська. Втім, це не заважає їй привселюдно запевняти, що вона «патомственная адессітка».

За своє житя вона встигла дечого досягти: попрацювати чиновником у Одеській міськраді за Боделана, побувала також редактором сайту «Думская.нет», що належить Олексію Гончаренку. Зараз же вона редакторствує на марківському гімносайті «Ревізор».

Окрім антиукраїнських поглядів, Іріша славиться ще й своєю щільною співпрацею з ментами. Останні регулярно постачають їй свіженькі «зливняки», у тому числі, зливають конфіденційну службову інформацію.

Стосовно хоббі, Ірина Долматова полюбляє бринчати на гітарі та мугикати під ніс пісеньки, начебто, придумані нею самою – іменує себе «бардом».

І все б добре, але, на жаль, особисте життя чомусь у Ірини не склалося... Доводиться шукати собі «принца на білому коні» по європам.

Їі амурними анкетами вже протягом декількох років завішана купа закордонних сайтів знайомств. Зараз вони вже майже всі видалені, втім, одна, на сайті russian-women-agency.com і досі висить у мережі.

Як пише про себе сама Ірина Долматова, вона - блондинка з зеленими очима, народилася у 1966 році, важить, ні багато ні мало, - 54 кг. Не палить, не вживає наркотиків, розумна, з добрим почуттям гумору. Любить подорожувати, читати, дивитися кіно, слухати класичну музику, грати на гітарі та співати.

«Я журналіст, але моя перша освіта – вчитель музики. Шукаю розумного та доброго чоловіка з Європи для щасливого життя», - пише Ірина Долматова у своїй анкеті.

Відзначимо, анкета написана досить неграмотно, тож бажано Ірині трохи підтягнути свою англійську.

Чи знайшла своє європейське щастя Ірина Долматова, наразі нам не відомо. Втім, навіть якщо і не знайшла, одеське УНСО бажає їй успіхів у цій нелегкій справі. Адже, як там співалось у відомій пісеньці, «...даже если вам немного за 30, есть надежда выйти замуж за принца...».

Подив у нас викликає лише один факт. Чому така «велікая русская патріотка» шукає собі не «русскаго мужика» с єдіной и нєдєлімой матушкі-Рассєі а intelligent, kind man"а у буржуйській «сотонатовській Європі»?

Але, як кажуть, чужа душа – темний ліс. А особливо, загадкова російська душа...

Переглянути скріншот з анкети гаспажи Долматової в повному форматі можна тут

Путінсько-ФСБшні шавки, минулого четверга, таки відкрили в Одесі скандальну фотовиставку "Волинська різанина". Проте потрапити на неї змогли лише "свої". Втім, аншлагу і натовпів одеситів, бажаючих подивитися "різанину" і так не було - прийшло лише декілька "умалішонних" з марківської підтанцьовки.

Журналістів пускали, теж, лише "обраних". На "аусвайсі" до Одеського російського драмтеатру чергували проросійські бабульки -  впустивши своїх вони заблокували двері. Втім, з переляку, і "своїм" не всім вдалося проникнути всередину.

Відзначимо, нардеп Вадим Колесніченко на виставку, не приїхав. Не прийшов і губернатор Едуард Матвійчук, незважаючи на те, що його візит було анонсовано раніше прес-службою облдержадміністрації. Замість себе Матвійчук прислав заступника - Дмитра Волошенкова.

Активісти "Вільної Одеси", "Комітету оборони Одеси", партії "Свобода", "УНА", та та студенти-історики ОНУ, на знак протесту, під стінами російського драмтеатру, ще за годину до відкриття "Волинської різанини" влаштували свою, альтернативну виставку - "Одеська різанина" . Вони принесли фотографії сцен побиття мирних пікетників Ігорем Марковим і його підручними 2 вересня 2007-го року під стінами облдержадміністрації. Пікетники скандували "Маркову - ганьба!", "Слава Україні!" та ін. Проти патріотів вийшла нечисленна "важка артилерії" старих маразматиків, на чолі з відомою у вузьких колах Ніною Кочановскою. Серед захисників Маркова та "Волинської різанини", був також помічений "дуелянт" Валентин Дорошенко, правда, цього разу без кобили і меча. Захисники Ігоря Маркова,   принесли з собою прапор Ізраїлю.

"На цих фотографіях зображено напад на мирний пікет одеситів, який відбувся 2007-го року, 2 вересня, під стінами облдержадміністрації на проспекті Шевченка, коли Ігор Марков особисто калічив людей. Цей злочин має бути розслідувана!", - скандував у мегафон керівник "Свободной Одессы" Марк Соколов.

"Слава Маркову! Він покарав націоналістів, і правильно зробив що їх побив! Він захищав євреїв! Слава Судплатову! Одеса буде радянською! Антисемітизм, холокост - це є основа нашої державної політики. Подивіться - вони зібрали і агітують свою банду вбивць і холокостівців! Вони вбили Ігоря Цвєткова, російського посла, тому що він був росіянин! Врятуємо євреїв! Подивіться на них! Вони відкопують труп Гітлера і мастурбують на нього! Вони полюють за єврейськими немовлятами, вбивають їх і випивають відра крові! ", - скандував у відповідь Соколову через міліцейський кордон людина з явними ознаками психосексуального розладу - проросійський активіст Олександр Єременко.

Серед захисників Ігоря Маркова та "Волинської різанини", втім, було ще чимало колоритних персонажів. Зокрема, жінка, що представилася Валентиною Чайкою. Вона тримала в руках свою-ж фотографію з написом "Вагі садгли радную хату".

"Я вже 4 роки бомжую. Мені спалили будинок. Я, в принципі підозрюю сусіда, за наводкою, але його вже 2 роки в живих немає, чомусь. Я можу показати список: усіх знищили у дворі", - заявила Валентина Чайка.

"Пан Колесніченко вирішив своєї виставкою підставити нинішнього Президента Віктора Януковича. Ми, бачимо, на кого спирається в Одесі Колесніченко, намагаючись вчинити в суспільстві розкол: бачимо тут одіозних маргіналів з" Ока Діаманта"," Зубра ", яких фінансує Ігор Марков. Губернатор, як ми бачимо, відмовився брати участь у цій клоунаді, мабуть, дослухавшись до громадских протестів", - заявив керівник "Комітету оборони Одеси" Сергій Гуцалюк.

Єнакієвський рецидивіст Вітя Янукович (Президентом його назвти якось язик не повертається) кинув трьох ветеранаів з Горлівки, всучивши їм, під виглядом квартир "фуфло". Ось, що пише сайт 06242.com.ua:

9 мая Президент Украины Виктор ЯНУКОВИЧ вручил трем горловским ветеранам ордера на квартиры. 06242 побывали в квартире, подаренной Николаю КУШВИД, и удостоверились, что радоваться-то особо и нечему.

– Как только мы открыли дверь - пришли в шок, - говорит дочь Николая Кушвид Валентина. - Там нет ни воды, ни света, ни газа. Полы полностью прогнили, окна выбиты, на стенах осыпалась штукатурка. Когда же обратились к заместителю городского головы Анатолию Копылову, чтобы рассмотреть другие варианты, тот лишь ответил: «Радуйтесь и этому!».

Начальник отдела учета, распределения и приватизации жилого фонда управления муниципальных услуг городского совета Ирина ГАЛКИНА пояснила, что после того, как ветеран пропишется в новое жилье, он должен написать заявление в управление труда и социальной защиты население на проведение капитального ремонта, который будет выполнен за бюджетные средства.

Всего же в Горловке по состоянию на начало года в очереди на получение жилья стоял 21 инвалид войны. К 65-летию победы в Великой Отечественной Войне была принята государственная программа по обеспечению жильем инвалидов войны I категории, которые длительное время находятся на очереди. Однако даже в городской администрации сомневаются, что смогут найти 21 пустующую квартиру. «Да, есть жилье барачного типа с печным отоплением в Кондратьевке и Калиновке, - говорит Галкина. - Но мы не можем его предоставить ветеранам. Согласно принятой программе квартиры должны быть благоустроенными, то есть там должны быть проведены все коммуникации».

Яка сволота? Чи не так? На тобі, гадино за це:

Схоже на те, що "варяг" із Закарпаття - новопризначений губернатор Одещини Едуард Матвійчук розпочав на теренах області війну з національними, проукраїнськими, патріотичними силами регіону.

Не встиг він облаштуватися в кріслі, як одразу ж, на першій своїй апаратній нараді в олбдержадміністрації заявив, що "не допустить шанувати в Одесі, "псевдогероїв".

Пізніше, йому не сподобався марш представників патріотичних сил центру і півдня України, які вшанували в Одесі 17 квітня пам"ять свого загиблого товариша Максима Чайки. Нагадаємо, тоді - без жлдних підстав було затримано кількох активістів, двоє з яких до сих пір перебувають у міліцейських застінках.

Эдуард Матвійчук став вимагати у заступника начальника Одеського обласного Управління МВС України в Одеській області Дмитра Фучеджи не допускати в Одесі патріотичних акцій, назвавши їх "профашистськими". (Відзачимо, акція 17 квітня пройшла спокійно, згідно закону, без будь-яких ексцесів).

На що Фучеджи відповів, що, мовляв, 9 травня, в Одесі, "хтось готує провокації, але міліція в курсі і забезпечить порядок". Крім того, у перші ж дні свого правління, пан Едуард уже умудрився вплутатися у всеукраїнський скандал з газетою "Чорноморські новини", заслуживши "почесне" звання "Душителя свободи слова".  

Наша організація вважає за доцільне звернутися до громадськості,  міліціянтів та Єдуарда Матвійчука з офіційною заявою.

Вважаємо слова, щодо можливих провокацій націоналістів в Одесі 9 травня, з уст вищого керівництва області та облУМВС, якщо не повною маячнею - то спеціальним, спланованим залякуванням населення, з метою налаштувати його проти патріотичних сил, та відвернути увагу від бездіяльності влади у вирішенні нагальних питань соціально-економічного розвитку регіону. Ми впевнені - нікому з націоналістичних кіл регіону, навіть в голову не могла прийти подібна маячня - влаштовувати щось 9 травня, псуючи, тим самим, свято ветеранам! Ми рішуче відкидаємо будь-які безпідставні звинувачення в наш бік!!!

Втім, не виключаємо, що все ж, хтось і має на меті влаштувати подібні провокації, проте - аж ніяк не націоналісти. Обласна організація партії УНА заявляє - якщо 9 травня в Одесі стануться якісь непердбачувані події - радимо звертатися за коментарями до того, хто водить до кабінета губернатора російських кіноакторів - а саме керівника партії "Родина", "гагаузького міліціонера" Ігоря Маркова. Адже скандали, провокації, побиття демонстрантів та працівників СБУ при виконанні службових обов"язків - це, як кажуть, "по его части". Не виключено, що саме марківці готують 9 травня, окрім "найбільшої в світі Георгіївської стрічки" якісь провокації стоствно ветеранів, щоб звинуватити потім в цьому націоналістів. Бо якщо комусь і вигідні скандали 9 травня - то аж ніяк не націоналістам - а от криміналітет Маркова, навпаки - заради власного піару на АТВ у якості "борців-антифашистів" не зупиняться ні перед чим.

Радимо міліціянтам та представникам СБУ уважно перевірити діяльність партії "Родина", та вважаємо за доцільне закликати губернатора Едуарда  Матвійчука не дискридлитувати себе дружбою з кримінальними навколополітичними діячами Одеси, на кшталт Маркова.

Представники одеської обласної організації Всеукраїнської політичної партії УНА встановлять прижиттєвий пам"ятник депутату Верховної Ради від КПУ Евгену Царькову на міському звалищі Дальницькі Кар"єри. Такою є наша реакція на шизофренічну ідею Царькова встановити пам"ятник Сталіну в Одесі.

Місце під майбутній монумент політичному імпотенту, горе-депутату ми обрали недарма, адже, завдяки, саме Дальницьким Кар"єрам заробив свої мільйони подільник та корефан Царькова - Ігор Марков.

Крім того, ми вважаємо, що, саме на звалищі - місце подібним Царькову політичним динозаврам. Відкриття пам"ятника Царькову відбудеться синхронно з відкриттям пам"ятнику Сталіну.

Як повідомляє сайт "Свободная Одесса", політично-журналістську повію Олежку Константинова його колишній сутинер Ігор Марков позбавив редакторської посади на гімно-сайті "Таймер", викинувши "на кіслород". Начебто, Олежка в одній з своїх недолугих заміток ляпнув щось не те, задівши інтереси чи то Підрахуя - чи то якогось іншого подільника Ігоря Маркова.

Нагадаємо, Олежка Константинов - "убеждьонний сталініст" в душі - але продажна шавка в житті - починав свій творчий шлях на телеканалі "Круг", - де люто "облічав" ворогів Гурвіца, захищаючи останнього від, так званої опозиції (Маркова, Костусєва, його синка-мажора Гончаренка, і т.д.). Проте, незабаром Олежику здалося що йому малувато платять, і подався він на телеканал "Глас" (до-речі, в журналістському середовищі ходять уперті чутки про те, що в медіа-холдингу "Глас-Плюс-Страна Советов" найбільша концентрація "нетрадиційних" хлопчиків на 1 кв. м.)

Але і там наш геройчик протримався недовго - чи то був "убеждьонним" гетеросексуалом - чи то теж баксів недоплатили, і подався він тоді до смердючої марківської діри, під назвою "АТВ-ТАЙМЕР-РЕВІЗОР".

Тут Олежка відчув себе - як риба в воді, поєднуючи приємне з корисним. Будучи комунякою та антиукраїнцем за переконаннями - він став марківським собакою-барабакою з холодним язиком цепним псом: захопливо лизав зад своєму новому хазяїну, та обливав брудом Україну, представників патріотичної громадськсті Одеси, ізоблічав "фошистаф-бєндєровцев" співав оди путінській Росії, радів, смакував та глумився в ефірі АТВ зі смерті одеського патріота Максима Чайки (пам"ятається, як світилися від щастя очі цього покидька-журналіста, коли він бігав довкола Максимової труни, з диктофоном в руках, прийшовши на похорон, з метою зробити "гарячий" сюжет для свого "Таймера"), тощо.

І ось, тепер Олежик безробітний. Як кажуть, "не долго музика іграла". Не здивуємось, якщо Констатнинов знову "на полусогнутих" прибіжить на "Круг" і почне благати, щоб прийняли "блудного сина" взад - адже проституція вже міцно засіла у його комуняцькій бошці.

Що ж, Олежик - ти хоч і подонок рідкісний, але якщо не знайдеш собі роботи, ми, як істинні християни не дамо тобі спухнути з голоду - якшо побачимо тебе десь у переході з табличкою "Подайте бившему главреду "Таймера" - то так тому і бути, кинемо тобі в капелюха пару гривень. Вірніше не гривень (адже ти так ненавижиш Україну) а твоїх улюблених, дерев"яних, з двохголовою куркою-мутантом.

Константинов бомжує на вокзалі скрегочучи від ненависті зубами спостерігає за маршем пам"яті Максима Чайки 17.04.2010

Константинов через 10 років, на історичній Батьківщині, у вигнанні після приходу до влади в Україні УНА

Блогер-Константинов у рідній Росії зустрічає старість

Незабаром - 9 травня. День перемоги комуно-фашистської імперії над своїм колишнім "корешом" - фашистською Німеччиною. Адже ні для кого не секрет, що СРСР, на пару з Німеччиною разом розпочали 2-гу світову війну 1 вересня 1939 року - розділом Польщі та спільним парадом по Бресту. Але потім, щось "не зрослось", і 2 брати-маніяки Гітлер та Сталін розпочали взаємознищуючу м"ясорубку, поклавши на "олтар" своїх "ідеалів" декілька десятків мільйонів людей.

Прикро, але в цій "м"ясорубці", з усіх народів СРСР найбільше постраждали українці. Наші діди та прадіди, представники напівзнищеного червоним терором та двома голодоморами народу, з останніх сил, впроголодь, в дірявих онучах, а інколи й босі, під керівництвом недолугих командирів, із недолугою, застарілою трьохлінійкою в руках, а часом, голіруч, або на конях з шаблями (який маразм!!!) йшли в атаку на танки, доти, кулемети і гармати... Гнили в окопах, захищаючи власну землю від коричневого окупанта, закидуючи його власними трупами, під прапором окупанта червоного.

Йшли, бо так було треба, йшли, бо іншого вибору не було. Йшли, бо ззаду, стріляли в спину енкаведисти з "заградотрядів". Йшли, бо вдома залишились їх дружини та діти, йшли, бо приймали присягу. Йшли, бо врешті-решт, це була їх земля.

Недарма справжні ветерани, ті, хто ще живий, дуже рідко ходять на "паради перемоги" та інші пафосні заходи 9 травня. Адже вони пам"ятають, як їх мільйонами здавло в полон, залишало напризволяще без їжі, та боєприпасів  командування, що втікало, аж п"яти мерехтіли, віддаючи наказ рядовим "Стоять до конца". Пам"ятають, як їх-же, після перемоги вважали "ворогами народу", пам"ятають, як з концтаборів німецьких вони потрапляли у концтабори "рідні" - радянські. Пам"ятають вони ще багато чого.

Справжніх ветеранів в Україні лишилися одиниці. Роки беруть своє. Більша їх частина померла від ран та старості. Проте, як не парадоксально, чим далі від нас 9 травня 1945 року - тим більше з"являється усілякого роду покидьків, котрі, начепивши на себе купу радянських брязкалець, на кшталт "40, або 50 років перемоги" полюбляють шлятися по комуняцьких тусовках, та розповідати, "як вони проливали кров". Хоча, на вигляд їм - 60 - 70 років. Тобто, воювали вони у 5-10 років?

Як правило, серед псевдо-ветеранів є чимало особістів, енкаведистів, та іншої нечисті, котра сама в атаку ніколи не ходила, натомість, "дбала про моральний облік" (стукала на біців,) знову-ж таки, служила в "заградотрядах", або у винищувально-каральних загонах НКВС на західній Україні, чи Литві та Латвії, перевдягаючись в форму УПА та "Лісових братів" винищувала цілі села.

На жаль, ці недолюдки зараз, зберігши своє "закальонноє в боях" здоров"я доживають в достатку вік, отримуючи фантастичні пенсії від незалежної України, та "виховують" українське школярство на "уроках мужності", чи чомусь подібнму.

Ближче до 9 травня, в Одесі активізуються антиукраїнські покидьки, на кшталт партії "Родина", та їм подібні. Намагаючись попіаритись та примазатись до ветеранів, вони будуть купувати студентів у общагах, по 50 - 100 гр. за штуку в день. Вони будуть наряджати їх у форми радянської армії, НКВС, та примушувати роздавати на вулицях так звані "Георгіївські стрічки".

Що таке "георгіївська стрічка"? За офіційною версією звернемось д Вікіпедії:

«Гео́ргиевская ле́нточка» — общественная акция, посвящённая празднованию Дня Победы в Великой Отечественной войне, проходящая с 2005 года. С тех пор акция стала традиционной и проводится ежегодно с 24 апреля по 12 мая. В 2008 году Георгиевские ленточки распространялись в более чем 30 странах. За четыре года проведения акции было распространено более 45  миллионов ленточек по всему миру. Страны, в которых акция проходит наиболее активно, - Россия, Греция, Франция, Украина, Италия, Эстония, Латвия, Великобритания, США, Германия, Китай, Вьетнам, Бельгия, и Афганистан.

Как отмечают организаторы, главной целью акции «стало стремление во что бы то ни стало не дать забыть новым поколениям, кто и какой ценой выиграл самую страшную войну прошлого века, чьими наследниками мы остаемся, чем и кем должны гордиться, о ком помнить».

<...>

Высказываются мнения, что в последнее время акция организуется «сверху» и превращена в «пропутинский флешмоб прокремлёвских движений и партий, в связи чем вызвал бойкот со стороны определённой части российского общества.

Достаточно часто в регионах России организатором акции на местном уровне являются политические молодёжные движения «Молодая гвардия» и «Наши», а также Единая Россия при том, что ленточку запрещено использовать в политических целях по Кодексу акции.

Для агитации ношения ленточки зафиксированы случаи использования спама.

Международная интернет-медиа компания СУП сообщает, что в Livejournal можно встретить как сторонников, так и противников акции". Противники акции отказываются участвовать, по их мнению, в «кремлевских флешмобах», а также видят неуважение к ветеранам в использовании незаслужившими людьми орденского символа".

Як бачимо, навіть на Батьківщині цієї "акції" є чимало людей,котрі вважають її "путінським флеш-мобом".

Іншими словами - це символ Російської імперії, наразі ж - імперії путінської. Який-же стосунок має ця стрічка до ветеранів, котрі віддавали своє життя, воюючи проти німецької навали? Певно, ніякої, окрім того, що в путінській росії, офіційною рознарядкою "згори" про-путінський рух "НАШИ" ( в народі - НАШИСТЫ) почав запровджувати моду на цей "символ".

Наші ж, відчизняні антиукраїнські паразити, відразу ж, на догоду своїм північно-східним хазяям змавпували ідею "старшого брата", взявши її на озброєння, і, як останні лохи, теж почали роздавати стрічку на вулицях.

Чи має має брати до рук, чіпляти на одяг, авто, собак, котів, пляшки з горілкою цей символ український патріот? Чи може український патріот бажати відрождення Російської імперії? Чи втрати незалежності - і входження до КГБшної путінської Росії?

Висновки робіть самі, але наша відповідь: рішуче "НІ!"

17 березня, в першу річницю загибелі молодого одеського патріота Максима Чайки представники ряду патріотичних організацій пройшлися маршем по центру Одеси.

В акції взяли участь понад 1,5 тисячі патріотів з Одеси, та інших українських міст півдня, сходу та центру України. Акція, певно, була наймасовішою з будь яких, котрі проводилися за останні 10 років в Одесі.

Учасники акції вигукували гасла "Чайка Максим - не забудем, непростим", "Герою Максиму Чайці - Слава", "Слава Україні - Героям Слава", "Слава Нації - смерть ворогам", "Маркова-собаку - повісим на гіляку", тримали в руках відповідні транспоранти та банери. На місці загибелі молодого патріота (Олександрівський проспект), учасники ходи запалили свічки, вшанували пам"ятьМаксима хвилиною мовчання та заспівали гімн України.

Після цього, патріоти попрямувалина Куликове поле, де розпочався Концерт Пам"яті Максима Чайки. Виступали гурти "Дев"ятий Вал" (Донецьк), "Масляна" (Київ), та легендарний, культовий гурт "Кому Вниз".

Як стало відомо сьогодні, після маршу та концерту міліцією затримано пятьох активістів "Братства" та "Автономного спротиву". Серед затриманих - Дмитро Лінько та син Дмитра Корчинського.
Затриманим інкримінують "напад" на телеканал АТВ (напередодні хтось закидав зеленкою будинок, де розташовано цей одеський гімно-канал. У затриманих вибивають зізнання, постійно перевозять з місця на місце, не дають зустрітися з адвокатом. Один з затриманих в знак протесту перерізав собі вени на руках.

У вівторок представники ряду патріотичних організацій планують провести акції протесту з приводу незаконного утримання патріотів в ментівських застінках.

За доносами наших інформаторів в лавах одеських міліціянтів, заяву ментам на Дмитра Лінька та інших активістів накатали журналюшки з АТВ - Леська Клінцова та Машка Ковальова. Вони, начебто впізнали активістів на відео камер спостереження, встановлених на дверях АТВ.

Одеська обласна організація УНА-УНСО вимагає від одеських правоохоронців негайно відпустити затриманих патріотів, та порушити карну справу проти Клінцової та Ковальової за ознаками злочину, передбаченого карним кодексом - дача завідомо неправдивих свідчень.

10 квітня в Одесі було означено знаковою подією. У цей день влада та місцеве лівацтво святкує день переокупації міста радянськими військами у 1944 році. На суботу 10 квітня було заплановоно і проведено матч чергового туру Чемпіонату України з футболу між місцевим «Чорноморцем» та полтавською «Ворсклою». Святкування дня переокупації частково було перенесено і на стадіон, щляхом «тєльняшек», «геогівських стрічок», деяких «баненрів» і т.д. “Росіянські патріоти” відзначали використовуючи «московську імпєрку».

Одеса давно довела, що є українським містом, «забрудненим», потребуючим наведення порядку і «чистоти», але українським! 10 квітня одеські активісти соціал-націоналістичного руху довели, що Одеса є також націоналістичним містом! Незважаючи на планову і повсемісну аполітизацію руху футбольних вболівальників, патріоти сміливо відповіли на появу всяких антиукраїнських символів у рідному місті, розмістивши у фан секторі Державний прапор та чорвоно-чорний прапор Української Революції!

З самого початку матча прапор України було розміщено на вишці фан сектору. Одразу з`явилися незадоволені у «тєльняшках» з геогіївськими стрічками на грудях і почали вимогати зняти український стяг. На цю пропозицію «невдоволені» мало не отримали важких доказів того, що прапор залишиться, але швидко і спритно визнавши правоту соціал-націоналістів відступили. Потім було почеплено і Революційний Націоналістичний прапор. Як не дивно, але спорів і «невдоволених» практично не було. Після того, як залишився Державний прапор, москвини зрозуміли, що і прапор Революції залишиться також.

Таким от видалось 10 квітня. Цей день ще раз довів, що антиукраїнська влада сама по собі, а український народ сам по собі. Влада раділа, згадуючи, як вони називають день «звільнення» Одеси від румунсько-німецьких військ, а одеські патріоти завдяки державному і революційним прапорам на футбольному стадіоні «Спартак», відзначили воїнів-націоналістів з Організації Українських Націоналістів, які боролись за соціальне і національне визволення України на території Одещини. Одеса належить Nам!

Слава Україні!

СNА

До журналістки і блогера Олени Білозерської, відомої своїми фоторепортажами з акцій протесту, прийшли з постановою на обшук з Голосіївського РОВД. Шукали друковану і фотопродукцію, пов"язану з діяльністю "автономів".

Приблизно об 11-ій слідчі пішли. Це були слідчий з Голосіївського РОВД Коновод Валерій і оперуповноважений на прізвище Печений.

Вилучили 2 диски фотозвітів з акцій - ті диски, на яких були "димовушні" акції. "Там, звісно, тільки спини учасників, і практично всі ці фотки були в Інеті. Порилися в компі, але нічого, що їх могло б зацікавити, не знайшли." - написала Олена у своєму блозі.

Інтереси журналістки представляв адвокату Сидору Кізіну, який виїхав негайно після її дзвінка. Він заявив протест проти вилучення дисків всупереч ст. 17 Закону України "Про державну підтримку ЗМІ і соціальний захист журналістів", де сказано: "Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів і технічних засобів, якими він користується у своїй роботі".

На вівторок Білозерську викликають "на бесіду" у Голосіївське РОВД.

ZaUa.org

Сьогодні в Одесі відбулось перше засідання апаратної наради Одеської облдержадміністрації, яке провів новоспечений губернатор Едуард Матвійчук. Окрім пустих передвиборчих фраз, на кшталт "Україна для людей, "чиновники повернуться обличчам до народу", "будем працювати, наповнювати бюджет" і т.д. - хочеться виділити декілька цікавих моментів.

По-перше: Матвійчук пообіцяв залишити на своїх місцях чиновників, які працювали при Сердюку, але, пообіцяв, з благослвення Януковича поставити їх раком опустити на коліна.

«Всі, хто професіонали, всі, хто хоче працювати, хто готовий працювати по-новому - залишаться в структурі обласної державної адміністрації. Але щоб працювати тут, в цій будівлі, в цих кабінетах, як сказав Віктор Федорович, кожен керівник, який перебуває в державній адміністрації.... повинен, вибачте на слові, на колінах обповзати всю область», - зазначив Матвійчук.

По-друге: разом з демонстрацією свого "крутого норову" Матвійчук продемонстрував, чи то неповагу - чи то боязнь журналістів, не вийшовши, до останніх на традиційний брифінг перед засіданням апаратної наради, як це робив його попередник Микола Сердюк. При чому, не зустрівся з журналістами пан Едуард вже вдруге: минулої п"ятниці, коли його офіційно представляв чиновникам перший віце-прем"єр Клюєв він теж не  приділив уваги пишучій братії. Що ж, можливо, новому губернатору поки що нічого розповісти журналістам...

По-третє: Матвійчук продемонстрував усім свої історичні пріоритети та цінності, заявивши, що не пустить до Одеси "клятих буржуїнів", каториє стрелялі в спіни нашим дедам", ти самим, продемонструвавши свою політичну заангажованість та "совковість":

Кажучи про святкування Дня визволення Одеси від німецьких загарбників, Матвійчук, зокрема, заявив:

«Я не допущу тут всяких несправжніх героїв, псевдопридуманих, нав'язаних, нам ззовні. Ви зрозуміли все? Зрозуміло тобі?», - сказав закарпатець Едуард Матвійчук, звернувшись до заступника голови Одеської облдержадміністрації Андрія Ткачука.

Втім, хто такі «несправжні герої» - Едуард Матвійчук не уточнив.

Виходячи з вищесказаного констатуємо: з приходом до влади тричі несудимого, двічі несидівшого Януковича, до регіональної влади прийшли абсолютоно духовно та ментально чужі для нації люди. Вже звучать заяви про передачу "безвозмездно, то-есть, даром" Росії "труби", про те, що ворожий іноземний флот може залишитися в Україні навіки, і т.ін. Тепер ВОНИ поведуть країну  вперед, до світлого минулого, тобто до совкового кучмізму-ленінізму.

Ну, а представників патріотичних сил очікує новий виток боротьби.

Вперед - до перемоги Національної Революції!!!

За матеріалами "Мегафону"

Мало хто знає, але є на світі такий собі фуфлижник:

"Родился в 1979 году в Новосибирске. С 1986 года проживает на Украине. Учился во Львовском университете на русском отделении филологического факультета (це ж яким треба бути збоченцем), который закончил в 2001 году. С 1998 года работает в политических, предвыборных и корпоративных проектах на Украине и в России...".

Маловідомий в ще більш малих  (ніж його відомість) колах навколополітичної тусовки, полюбляє карєфініть з московьким алкашом - заодно путінським сраколизом Мішкою Леонтьєвим. Останнім часом висери нашого "героя полоси" часто можна прочитати, або почути на марківських засобах масової дезінформації - чувак чесно відпрацьовує Марківські шекеля. Здогадейтесь - як його звати цього засракуля (тобто заслуженого працівника культури)? Урал... усрал... украл... Ну, якось так...

Втім, звернемось до Гуглу:

Як бачимо, Гуглу видніше - шо уСралов - шо Уралов - один чорт. Вірніше, чертіла. Вірніше, чухан)))

Далі - буде...